Заберіть від колонок дітей, зараз буде не дитяча казка це далеко не львівський Пітер Пен І не «маленький принц» із Дамаску Тут продає тебе друг і брат Тут ти сам собі цар і кат Від дирки в балєтках до золотих карт І від передозів до білих палат
Коли вже не рахуєш втрати Від гарему і до целібату Ти диктатор і клоун але як? Все життя, помістилось в рюкзак Де самотність навіть на центрі сцени, автобіо тегне на бестселер І серед богеми твій текст підземний Кожен подих здається нікчемним
люди не ті, і толку нема губити себе молитви пусті Бо не плаче стіна Я питав у небес
Я як тоді Йду по воді Нема слідів І в нікуди дорога
Та на землі Все в попелі Де були ми Більше нема нічого
Найтемніша ніч перед останній сном досі не знаю, де був той перелом Коли тіло стало моє попелом І закрило душу засувним замком Хтось затягує знову в рутину Закликає вступити у клани Хтось виділяє нам вільні хвилини Хтось Ламає для нас свої плани
